Кульбабкою мріяла стати вона,
Ота пелюсткова і жовта весна,
Щоб зелень собою лише прикрашати...
І бавитись з сонцем, про тебе все знати...
Дмухнув вітерець - пелюстки затремтять,
Як добре про горе і біди не знать...
За край веселки міцно триматись,
Під теплим дощем довго-довго гойдатись...
Всміхатись і чути лагідний гук-
Щебечуть птахи із лісів та із лук...
Торкатись голівки красивого маку,
Носити в собі оту гарну ознаку.
Що ти подаруєш світу нові життя,
Залишиш їм час, ну, а сам - в небуття...
Травою лоскочусь, зриваю коріння,
Радію я, плачу, бо я грішне створіння...
Росою з листочка умиюсь - всміхнусь,
Тобою замріюсь, і у сніг обернусь...
Щоб на щічку сніжинкою впасти, маленькою,
І слізкою стати тобі солоденькою...
