«ниті між нами тонкі й невидимі…»
Юрій Іздрик
ниті між нами тонкі й невидимі
вудять туди де підказує серце
іноді легко упоратись з ними
думаючи а навіщо усе це
потім приходить хвилина мовчання
де вже ні руху ні слова ні думки
тільки якась павутинка остання
смикає вгору в позицію струнко
жах як незручно не згорблено прямо
ніби колодою кануло в оці
нитка бринить одним шансом над ямою
ти вже не ворог а канатоходець
***
