Відчиняє день браму досвітню –
Виїжджа колісниця Аврори.
Зустрічаю її я привітно
І нанизую дух непокори.
Він в мені народився від оріїв,
Від козацької славної кро'ві,
Від вітрів степових отих по'вівів
І від пісні, зросла що в любові.
Він дзвенить у розгонах дніпрових,
Відгукається громом у горах,
Він співає в полях вечорових,
Де жита колосяться в просторах.
Я вдихаю цей вітер правічний,
Що не знає неволі й страху',
Він у серці моєму одвічний,
З ним і в небо колись полечу.
Хай здіймає мене понад хмари
І веде у незвідані далі,
Я не зраджу й не не здамся примарі –
З найміцнішої злита я сталі.
Не землі хоч моїй й буревії,
І шумлять, і метуть, попелять,
Та у серці надія зоріє,
Воля й правда, які не віднять.
Сильний вірш! 
