Ти - сонечко весни по серед зими,
Птах щастя, який несе на сьоме небо.
Ти - світло у темряві по серед тьми
Розквітлий райський сад, який пахне медом.
В твоїх очах бачу світ кольоровим
А від розмови тану, як сніг на сонці.
Пізнаю ближче з кожним днем новим
І квітну, як мальва - ружа на осонці.
Душі, так потрібні ласкаві слова
Від них, як квітка розквітаю навесні.
А мова, як пянка гілка бузкова
Запалює нам вогник свята у душі.
А любов без ніжних слів - суха гілка,
Як дерево ,що не родить сочних плодів.
В снігах зими мерзне найкраща квітка,
Вона прагне промінь тепла - сонячних днів.
Гарний вірш! 
