Подих... порух... Вії.. Брови..
Ми мовчим.. Тіла говорять...
Вуст торкаєшся... Посміхаєшся...
Вже не зчуєшся - закохаєшся.
Блиск очей, безодня томна..
Прірва.. Темрява... Летим...
Подих.. Порух.. Вії... Брови...
Плечі... Дотик до руки...
Ми одні у цьому світі:
Ти і я й солодкий дим..
Як же нам та й не горіти?
Ще живим і молодим...
Подих, порух і обійми,
Пальці, серця і тіла,
Вся тримтиш... І я з тобою...
Ти шепочеш: "Я твоя".
Подих, крик душі, зізнання,
І гарячча юних душ...
Назовеш мене "коханим"...
Та вже завтра я піду...
Але поки... Подих-порух,
Зовсім поруч, ти - моя...
Шарф, пальто і пасок, обруч...
Блузка, брюки... І рука
Має волю скрізь де хоче
Зазирати, пробігати...
Але ОЧІ... ТВОЇ ОЧІ...
Ніби хочеш щось сказати...
Але знову ж, подих, порух,
Вії, брови, ти мовчиш...
Ти не кажеш ані слова,
Але час як птах летить...
Вії, брови, подих, порух,
Вся в тремтінні.. Ти - Богиня,
Шедевр Бога - твоє тіло,
А вуста твої - медові...
Ближче й ближче, подих, порух,
Щось п'янке й гаряче в крові,
Подих, порух, подих, порух,
Шепіт стогін і зізнання,
Ти назвеш мене "коханням"...
Але очі...
ТВОЇ ОЧІ...
Ніби щось сказати хочуть.
Подих, порух, вії, брови
І мовчання. Ти мовчиш.
Ти мовчиш - тіла говорять..
А сердця щемлять..
Ще мить..
Подих, порух, вії, брови,
Ти мовчиш, тіла говорять.
Хай білизна йде до біса,
Ти - рабиня, ти ж - цариця...
Крок останній, подих, порух,
Погляд в очі.... ВАШУ МАТЬ!
Та чого ж мовчала?
Сльози...
СЛЬОЗИ на твоїх очах.
(повільно)Подих, порух, викрик-погляд,
Підхопився, знайшов ковдру,
Вкрив і ніжно обгорнув...
Вибачаюсь...
Сиджу поруч, погляд, порух,
Вії, брови... І волосся
Ніжно гладжу я рукою...
Все... Тихенько.. Заспокойся...
Погляд, порух, відвернулась,
Очі-сльози заховала...
Добре, вчасно схаменувся...
Та навіщо ж ти мовчала?
ID:
110202
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.01.2009 12:39:56
© дата внесення змiн: 02.01.2009 12:39:56
автор: Эллария
Вкажіть причину вашої скарги
|
. Ніяких штампів та багато серця - справжня поезія.
.
