Осінь вкривається льодом,
Сніг ворожить на гілках.
Йде обережно по сходах
День, що згасає.
В руках
Має букет із сніжинок,
Дзвінких, як чистий кришталь.
Ще постою п'ять хвилинок -
Холодно якось,
На жаль...
Б'ється у тишу вечірню
Плюскіт веселих розмов.
З вікон фіранки відкину -
Вечір впущу, щоб зайшов
Тихо, як кіт муркотливий,
Чорний,
З зірками в очах.
Ніжний, сумний, полохливий...
Сніг, що сідає на дах,
Схожий на квіти чи пташок
Десь із північних країв.
Що принесли нам початок
Дуже скорочених днів,
Довгих ночей і печалей
Та філософських думок...
Може зіграть на роялі
Пісню про весну, бузок?
Ні, краще вже колискову -
Треба землі відпочить.
Сили набратись, щоб знову
Квітами в весну ступить.
Дуже гарно. 
