Сон не йде мені в руку.
Думки. Вир в голові.
І галопом...Все мушу...
Все...подолати в собі.
Все страшне і незнане.
Все. Чим серце болить.
Все. Чомусь те, останнє.
Тяжко так вгомонить.
По дорозі до раю я,
До світанку в душі.
Чи скажу: "Спочиваю я,
А чи пишу вірші?"
Та не сплю, тільки думаю.
Слів ховаю рядок
У думках. А чи зримими
Їх зробити разок?
Ах кому все це стримати?
Кому теж це болить?
Просто треба повірити!..
Бог дарує ще мить...
Не для мене, для всесвіту.
Просто душу зіллю,
Все віддам, щоб без безладу,
Хоч пожити в раю.
А чи тут, а чи в мареві,
Десь у інших світах.
Боже, будь моїм заревом
І вкажи мені шлях.
