А нас пригорне ніч осіння,
Шукаємо ми в ній спасіння,
Давай наповнимо бокали,
Ми так цю осінь зачекались.
У небі місяць щось колише,
Мов прислухається до тиші,
І зорі впавши як в безодню,
Щасливі наче ми сьогодні.
Знов нас чарує дивна осінь,
Вітри про щось своє голосять,
Не скоро їм насняться сни,
Бальзам осінній п'ють й вони.
Ми доп'ємо цей келих щастя,
Ця осінь долею нам дасться,
Ніщо не зможе смак згірчити,
Ми встигнемо ще долюбити.
Галина Грицина.
