нічого з цього не буде:
ні мисливців на осінь не-
розділеного мовчання
коли воно стає золотим
ні мисливців на вітер
які з пустими сачками легень
підкрадаються до рози вітрів
але та паморочить їм альвеоли
й навертає до себе у віру
аж п’яніють від надміру кисню
косяки червоних еритроцитів
ні мисливців на дощ
які з пустельними очницями
вичікують коли той
зависає над калюжами
спантеличений ніби привид вандала
що випускає молот з руки
перед надгробком із власним ім’ям
нічого з цього не буде —
а тільки осінь і дощ і вітер —
як любовний трикутник
з порожньою серцевиною
а тільки пущений бумеранг
найближчого до серця ребра
що в довгім польоті
забуває куди вертатись
04.06.23