Іду до себе. Вслід крокує літо,
Ступають босі ноги по землі,
Ще дозволяє Бог мені ходити,
Носити в серці радощі й жалі.
Все думаю, куди веде дорога?
Шукають очі прихисток душі,
Куди іду? Питаю часто в Бога,
В дорозі будяки та спориші...
Є на шляху і радість, і печалі,
Болять образи, зради і мозолі,
Але все манять неозорі далі,
Це чисте небо і широке поле.
Себе питаю: "Що мене чекає?"
Питаю в Бога, в поля чи в ріки,
Шукай себе! Це світ відповідає,
Сієш любов, не зійдуть будяки.
Іду і сію, то любов, то слово,
Буває, що шукаю часто шлях,
І думаю, невже дорога - коло:
Від себе і до себе по стежках.
Галина Грицина.
«Світ ловив мене, та не спіймав». Слова, що написані на могилі Григорія Савича Сковороди. Що потрібно людині? Свобода - життя, вибору, дій, бо " ...пізнаєте правду, а правда зробить вас вільними," так каже Святе письмо. Шукаймо істину!
Трішки краще звучить - ще дозволяє Бог мені ходити , якось логічніше ...
ще . Носити в серці радощі й жалі ... Вибачте але це тільки моя особиста думка ... ВИБАЧТЕ !
