Невже мене забули? Я ж - нікого...
Так ще можливо віднайти дорогу,
Серед війни і серед всіх проблем,
Поміж важких метаморфоз-дилем.
Якщо забули... Так, напевно, вийшло,
І хто придумав те, що правда дишло?
Хтось повернув зі спільної дороги:
Рясних благословіть усім від Бога.
Я ж не забула вас! Всіх пам'ятаю!
В душі образи камінь не ховаю,
В природі не властива пустота,
З нас в кожного була своя мета.
Світ не збідніє мій і ваш без мене,
Признаюся, не пишеться натхненно,
Та й у житті не завжди біла смуга,
Фальші боюсь не недруга, а друга.
Комусь ще я потрібна в світі цьому,
Бо сонце світить доброму і злому,
Душі прошу: " Не гасни ще - світи!"
Когось, можливо, ще зігрієш ти.
Галина Грицина.
