Як відомо, існують чотири вірші, автором яких визнається імператриця Єлизавета Петрівна. Я намагалася перекласти українською три з них. Четверте - акровірш. Один існує у двох варіантах, я переклала один.
Олексій Розумовський, ймовірно, теж міг це зробити, але його переклади не збереглись.
.
Джерело оригіналів: http://www.poesis.ru/poeti-poezia/elizaveta/verses.htm
1) Оригінал:
Во селе, селе Покровском
Среди улицы большой,
Разыгралась-расплясалась
Красна девица-душа,
Красна девица-душа,
Авдотьюшка хороша.
Разыгравшись, взговорила:
"Вы подруженьки мои,
Поиграемте со мною,
Поиграемте теперь;
Я со радости, с веселья
Поиграть с вами хочу:
Приезжал ко мне детинка
Из Санктпитера сюда;
Он меня, красну девицу,
Подговаривал с собой,
Серебром меня дарил,
Он и золото сулил".
"Поезжай со мной, Дуняша,
Поезжай, - он говорил, -
Подарю тебя парчою
И на шею жемчугом;
Ты в деревне здесь крестьянка,
А там будешь госпожа;
И во всем этом уборе
Будешь вдвое пригожа!"
Я сказала, что поеду,
Да опомнилась опять.
"Нет, сударик, не поеду, -
Говорила я ему,-
Я крестьянкою родилась,
Так нельзя быть госпожой;
Я в деревне жить привыкла,
А там надо привыкать.
Я советую тебе
Иметь равную себе.
В вашем городе обычай -
Я слыхала ото всех:
Вы всех любите словами,
А на сердце никого.
А у нас-то ведь в деревне
Здесь прямая простота:
Словом мы кого полюбим,
То и в сердце век у нас!"
Вот чему я веселюся,
Чему радуюсь теперь:
Что осталась жить в деревне,
А в обман не отдалась!
Мій український переклад:
У селі, селі Покровськім
На широкій вулиці,
Веселилась, танцювала
Дівчина гарненькая,
Дівчина гарненькая,
Авдотья миленькая.
Веселилась та казала:
“Любі подружки мої,
Веселіться ви зі мною,
Веселіться ви тепер;
Дуже радісна я нині,
З вами грати хочу я:
Бо приїхав чолов’яга
Із Санктпітера сюди;
Він мене, ясну, гарненьку,
Із собою підмовляв.
Мені срібло дарував,
Ще й золото обіцяв.
«Їдьмо, Дунечко, зі мною,
Їдьмо – так казав мені, -
Парчу тобі подарую,
А на шию перлів дам;
Тут село, і ти – селянка,
Там же панею зроблю;
Як ти гарно там вберешся,
Збільшиш так красу свою!»
Я сказала, що поїду,
Та до тями я прийшла.
«Ні, паночку, не поїду, -
Так відповіла йому, -
Селянкою народилась,
Панею не стать мені;
В селищі я жити звикла,
Треба там звикати знов.
Ось що раджу я тобі:
Візьми рівню ти собі.
Маєте у місці звичай –
Це я чула від усіх:
На словах усі вам любі,
Не до серця вам ніхто.
У нас в селищі інакше:
Тут пряма в нас простота:
Як когось полюбим словом,
Він і в серці на весь час!»
Ось чому я і весела,
Чому радісна така:
Бо в селі лишилась жити,
Не дала себе дурить!
Переклад 18.03.2024
2) Оригінал:
Всякой разсуждаетъ какъ всвете бъ жить
анидоумеваетъ какъ зрохомъ бы быть,
что така тоска и жизнь Немила
когда друхъ незритъся лучебъ жиснь лишиться
Вся то красота.
Я нев своей мочи огнь утушить
Серцемъ я болею да чемъ пособить,
что всегда разлучно и безтебе скучно
лехъче бъ тя незнати нежель такъ страдати
Всегда по тебе.
Онещастие злое долъголь мя мучишь
очемъ я страдаю то не даешь зрить
Илия одна тебе оданна
что меня мучити темъ ся веселити
И жиснь лишити
Куда красныя дни тогда бывали
когда мои очи тя невидали
ахъ небыли вскуке и нивкакой муке
какъ цветъ процветали.
Мій переклад:
Будь-який міркує, як у світі жить,
Собі уявляє, як долю приманить,
А яка ж нудьга й немиле життя,
Коли друга не бачу, нехай життя втрачу.
Ось яка краса.
Я не маю сили полум’я згасить,
Серцем я хворію, нема чого зробить,
Бо весь час в розлуці та без тебе в тузі.
Я б тебе не знала, так би не страждала
Завжди по тобі.
О, нещастя зле, як довго мене мучиш,
Від чого страждаю я, бачить не допустиш.
Чи одна я раптом в твою владу дАна,
Що мене картаєш, себе ж розважаєш,
Життя відбираєш.
Які ж мої були дні тоді щасливі,
Доки мої очі тебе не зустріли,
Бо нудьги не знали, мук не відчували,
Мов квіт, розквітали.
Переклад 18.03.2024
3)
Оригінал:
Песня.
Чистой источникъ ты цв;товъ красн;йшiй
И мн; прiятн;е вс;хъ розъ,
Ты изъ кусточковъ и Лилей счастлив;й
Горъ, долинокъ и луговъ,
Да не т;мъ, что струйки въются по земной трав;.
Нимфа при теб; прекрасное лице мыла,
На бережк; сидючи,
Б;лыя ножки въ воду опустила,
Скрасила т;мъ твои ключи.
Тутъ розы устыдились отъ прекрасныхъ ея устъ,
И лилеи наклонились, и вершинки закрылись въ кустъ.
Ахъ! сколько щастливы желты, т; песочки
Выступила та ногой,
Ахъ! сколь предраги и мягки т; травинки,
Кои лежали подъ тобой,
И сл;дочковъ не смывайте, только смойте мн; тоску.
Струйки тихо протекайте по сыпучему песку,
Жалуйтесь тихимъ вы со мной шумочкмъ,
Что не посп;лъ я молвить съ ней,
Н;жно свивайся б;ленькимъ клубочкомъ,
Покажи ему грудей.
Вы пламень погасите, что закрыто въ красот;,
Или нимфу покажите, въ той ясн;йшей доброт;.
[Новый песенник 1791, ч. 2, с. 59–60>
Мій переклад:
Пісня (варіант «Нового пісенника»)
Чисте джерело, ти від квітів гарніше,
Від троянд для мене миліше,
Ти від кущиків і лілей,
Від гір, долинок, лугів щасливіше,
Та не тим, що струйки в’ються земною травою.
Німфа при тобі прекрасне лице мила,
На бережку сидячи,
Білі ніжки до води опустила
Й прикрасила твої ключі.
Тут троянди від прекрасних уст її засоромилися,
І лілеї схилилися, і голівки в кущі укрилися.
Ах! Які ж щасливі ті жовті пісочки,
Що на них ти ступала.
Ах! Які ж любі м’які ті травички,
Що під тобою лежали.
І слідочків її не змивайте, лише змийте мені нудьгу.
Струйки, тихо ви течіть по сипучому піску,
Скаржтесь ви зі мною галасом, та не голосним,
Що ми з нею не говорили.
Ніжно звивайтеся ви клубочком білим,
Мов груди її білі.
Полум’я те, що в красі заховане, ви загасіть,
Або німфу, в доброті, та найяснішій, покажіть.
Переклад 18.03.2024
ID:
1014714
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Пісня
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 03.06.2024 18:05:29
© дата внесення змiн: 03.06.2024 18:05:29
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
