Ти полюбляєш мої сиві скроні,
Бо пам’ятаєш, коли чорними були.
Цілую ніжно я твої долоні,
Вони м’якенькі, ніби айстри восени.
Десь у думках, ми досі зовсім юні,
Майбутнє все попереду й без меж,
Моя ти танцівниця і красуня,
Лише для мене ти танцюєш і живеш.
Спочатку польку жваво танцювали,
Вже потім на «сім сорок»перейшли.
А зараз в вальсі ми разом кружляли,
Або обійми із цілунком заплели.
І так весь час, для тебе музика лунає,
Роки не спинять твій палкий порив.
Разом в обіймах час не пролітає,
Чию любов у танці полонив.
1.02.24р. Олександр Степан.
