Сторіччя сиві та могутні, Ростили дуб, що на горі….
Сторіччя сиві та могутні,
Ростили дуб, що на горі.
Часи минули незабутні,
Русі великої землі.
Той дуб від жолудя почався,
Що Володимир посадив.
Він з князем плакав і сміявся,
Та згодом друга хоронив.
Він пам'ятає рід великий,
Що князь- володар залишив,
А також битви з степом диким,
Хто правив в ті часи, та жив!
Той дуб прозвали "древом княжим"
При багатьох він ріс та цвів,
Мечем він був посічен вражим,
Та сотні згарищ пережив.
Часи минали та епохи,
І Русь- вже давня давнина,
Забуті пращурів вже боги,
Бринить легендою струна.
Сторіччя сиві вже минули,
А дуб і досі наш росте!
Дай Боже, щоб ми не забули,
Його походження святе!
Нащадкам милим, заповітом,
Нам князь це древо передав,
Щоб Русь- Україна розквітла,
Й зміцнилась знов серед держав!
3 листопада 2023
