Ти кохаєш, я кохаю,
Крізь вітри, дощі, роки,
Хоч щоночі засинаю,
З іншим я, так само ти.
Покохали ми звичайно,
Нам здавалося ось рай,
Та у долі свої тайни,
Планам сказано прощай.
Довго плакали в розлуці,
Від ненависті й образ,
Їв хороше гнів пекучий,
Диким стало слово "нас".
Ми окремо на світанку,
Ввечері не п'ємо чай,
Я тобі ніби коханка,
За рішучість вибачай.
В час нічний телефоную,
Смс пишу щодня,
Трішки рани полікую,
Новим келихом вина.
Неможливо розлюбити,
Голос твій до мрій приріс,
Ну а далі, що робити?
Поховати дивний зміст?
Вбити те, що живить тіло,
Відірвати від грудей,
Серце вмить осиротіло,
І закрилось від людей.
