Тоне горизонт у смутку
Присмеркового пейзажу.
У руках лиш білі жмутки,
Квіти ідеалу мутні.
Захід сонця знов покаже
Болю спогад на прощання.
Проблиск ностальгійний
Зрине світлом, мов світанням.
З тугою в очах востаннє
Вип'ю мрій снодійне.
Сутінь-панна, вся у шатах
Оксамитового чару.
Барви теплі тьма крилата
Прагне спішно розігнати.
Вечорова лине мара —
Меланхолія поета.
Сам-один серед просторів:
Небо в зорях, літ комети.
Шлях — мільярди кілометрів.
З тугою в очах... і сльози.
21.05.2023
