Вже рік, як у нас все лютий –
Весна, літо, осінь, зима…
Розтерзаний, болем скутий,
Йому кінця-краю нема…
Та в мріях весна й тюльпани
П’янкі, росяні, феєричні.
А все що руйнує і ранить -
Пішло в небуття… Навічно.
Нарциси дарують вітру
Свої чарівні аромати
І щастя несеться світом
Не вимагаючи плати…
Бузок нахилив до тину
Гілки стрункі кучеряві.
Душа, як мала дитина,
Радіє своїй уяві…
І вірить що зло здолає
Стійке полум’яне серце,
В якому вагань немає,
Бо за найдорожче б’ється!
