Нестерпно думати про тебе,
У відчайдушній самоті.
Коли часами навіть мебель -
Яскраві згадки тих подій.
З кутка в куток себе тягаю,
Реальність вибита з під ніг.
Того вже зараз не згадаю,
Як ти могла, а я як міг.
Лиш вправно грав роль джентельмена
І все життя позаду біг.
Ти так надіялась на мене,
А я кохання не зберіг.
Туга́ застрягла поміж ребер ,
Усі думки якісь не ті.
Нестерпно думати про тебе,
У відчайдушній самоті.
