Міський Меморіал. В скорботі ясени...
Й берізка, що схилилася додолу.
Стоять Герої - бронзові сини,
Як, ніби, з бою повернулися додому.
Зіграла доля - всі на монументі:
В очах любов, жага і юність.
Хто знав, що їм стоять на постаменті,
А мирно йшли, відстоювали гідність.
Не можна бути без жалю і млості...
Їх семеро - Героїв України.
Похований Василь Мойсей, всі інші...
"прийшли в гості"...
Вони синочки синьоокої Волині.
Біля Героїв підросла калина.
Стоять замріяні і дивляться увись.
І лине пісня з неба журавлина,
Десь голос матері : - Синочку, повернись...
Роки стирають пам'ять про Майдан.
Вже хтось забув, але цього не буде.
Небесна Сотня пам' ятає й Там...
І правда, все-таки, восторжествує.
