Чим доповнити складні слова,
Чим наповнити безглузді вчинки,
Коли ти – речення, а у відповідь – два.
А може, слова, як намистинки,
Нанизати на нитку долі,
Що в’ється вгору без зупинки.
Усе, що робимо в ім’я любові,
Веде до наслідків пучини,
І немає імені цьому у жодній мові.
На все свій час і свої причини,
Своя дорога непоборна,
Не варта навіть копійчини.
Вона безцінна – біла і чорна,
Як золотаве зерня перетирають
Між собою тверді жорна.
Отак живуть собі й не знають,
Чим наповнити слова,
Що, злетівши з вуст, зникають.
Отак живуть – без добра і зла,
Учиняють, як один, радості повстання,
І сміються, лиш коли закутує імла.
На транспарантах туляться питання,
Де ти – речення: повне і живе,
А у відповідь німе мовчання.
ID:
1031655
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.01.2025 12:16:00
© дата внесення змiн: 27.01.2025 12:16:00
автор: Андрій Лагута
Вкажіть причину вашої скарги
|
