Се́ред ночі, громови́ця,
Сон розбила в одну мить !
Треба вийти, подиви́тись,
Що ж так голосно гримить ?!
Місяць пелена закрила,
Хмари низькі, як вітрила.
Вітер люто завиває,
Листя з дерева зриває !
Кида громи блискави́ця,
Чмари ку́блятся в тіні,
Наче зліплені з пітьми.
Страшно навіть подивиться !
Нічого отут стояти,
Треба в хату утікати !
Ні, ще трошки поброжу,
Помилуюсь на негоду,
По садочку походжу́
Ще й пройдуся по горо́ду.
Вшкварив вітер, як скажений !
Злий, колючий, навіженний !
Враз зірвало шиферину
І понесло, як пір'їну !
Поруч чути бридкий хрускіт
Гілку вишні відчахнуло,
Ще й на грядки потягнуло . . . !
Вдарив з неба страшний гуркіт ... !
Гри́мнуло, немов з гармати !
Треба в хату утікати !
30.01.2021 р
