Яке це щастя, народилась доня,
Не відвести від донечки очей,
Мама цілує личко і долоні,
Накупувала іграшок, речей!
Росла красуня мила, білолиця,
Не шкодувала мама їй тепла,
Надіялась що буде помічниця,
Не буде в ній ненависті та зла!
Школу закінчила, отримала освіту,
Розпочалась історія сумна,
Не розуміють часто батьків діти,
Скажіть мені чия у цім вина?
Десь помилки були у вихованні,
Коли на матір з кулаком дитя,
Це переходить всі на світі грані,
Як бути далі, чи наступить каяття?
Зовсім чужі, чорні життєві смуги,
Сварки щодня, дратує усе двох,
Не стали мама з донею подруги,
Густіший з року в рік чортополох!
Підфарбувала посивілі скроні,
Душевний біль, безвихідь, пустота,
У одній хаті, та далеко доня,
Немає між серцями їх моста…
ID:
897315
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 06.12.2020 06:09:15
© дата внесення змiн: 06.12.2020 06:09:15
автор: Олег Князь
Вкажіть причину вашої скарги
|
