|
Трояндовий наснився в грудні сон,
Містичний ніби, та такий реальний,
Звучали навіть серця ритми в унісон,
Так наче вальс той був уже останній.
Душа піднялася в трояндах до Небес,
Чомусь в рожевих, хоч люблю я жовті,
Та навіть страх до невагомості геть щез,
Бо й вітер ніжним був неначе в жовтні…
Мене й реально часто манять Небеса,
Тому, можливо, що там також маю сина,
Якщо тримає ще і полонить земна краса,
То у душі вже відростають, мабуть, крила.
То ж в сні так легко у трояндах політать,
Не відчуваючи й обов’язків щоденних,
Що мрію іноді я вільним птахом стать,
Аби піднятись вище клопотів буденних.
Та наші сни, нажаль, це віртуальний світ,
Йдуть в небуття, як тільки «відімкнешся»,
У снах хоч молодість, бо зовсім мало літ,
Старієш в мить, як тільки но проснешся.
Трояндовий, чомусь, наснився сон,
Мені б дізнатись в чому його сила,
Проник навіщо так підступно до вікон,
Я ж віщих снів насправді й не просила.
Та жити завжди буду в снах, як на яву,
Бо, мабуть, так лиш Бог благословляє,
Пророцтв ніяких я на душу не беру –
Всевишній в Небі справжню долю знає!
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
03.12.2020
ID:
897127
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.12.2020 09:46:25
© дата внесення змiн: 04.12.2020 09:46:25
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
