Вокзали...
Очікування зустрічей нових
І у майбутнє невідоме старти,
Буває грає доля з нами жарти,
І часто ми заплутуємось в них.
Вокзали...
Махають в вікнах люди вже німі,
Прощальних їхніх слів уже не чути,
У кожного свої земні маршрути,
Але вони всміхаються зимі.
Вокзали...
Людей єднали й знову розлучали,
Обійми розривали і серця,
Вже пасажири зайняли місця
І колії заграли, мов цимбали.