...
Ще буде день і будуть білі ночі,
і будуть хуртовини до світань...
Але сьогодні втомлена - не хочу
ні слів пустих, ні крайніх відрікань.
Сьогодні ще чекаю новоріччя,
ялинки, Миколая і Різдва...
Й тамую в со́бі темні протиріччя,
ковтаючи обпечені слова.
Бо, може, сніг, отой, що прийде в січні,
білішим буде й не таким гірким.
І ми ураз, такі непересічні,
не станемо лиш спогадом глевким.
Не згаснемо, як іграшки прадавні
у мами на старенькому поді*,
а збережемо в серці мрії тайні,
такі, в котрі ще вірилось тоді,
Коли на наших вікнах спали зорі,
коли у наших душах цвів бузок....
Тому не хочу жодних обговорень
сьогодні зовсім!
Вистачить думок...
2.12.20 р.
*горище
