Одягну капелюшок і накину вуаль,
Не показую смуток - свою світлу печаль,
І піду я в цю осінь ще й назустріч зимі,
Хоч весна в серці й досі - її чую пісні.
Є тепло там від літа - роздарую його,
І когось ще, можливо, це зігріє тепло,
Я цій осені руки простягаю сама,
Я втечу, щоб розлука не раділа дарма.
Серед осені стану - тут я грішна й свята,
Бо жила без обману - хоч гірчило життя,
Я крокую в цю осінь і зима не страшна,
Та в душі я ще й досі як весна - молода.
Галина Грицина.
