дерева
плавають у сіризні
пізньої осені
як у тривожнім сні
всі кольори – притлумлені,
приглушені,
безпристрасні
та навіть у нагій своїй неславі
стоять нескорені і величаві
завмерши, споглядаю у захопленні:
красиві…
і гідно тануть
у неглибокій перспективі
наче людське життя –
без вороття
…печаль – від незнання:
усе вернеться й оживе,
лиш зміниться освітлення…
28.11.2020
вдячна Вам
дякую 
