Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"
Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.
Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.
В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...
Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.
Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.
Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.
Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.
Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...
В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.
Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...
Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...
