Дощі – як діти: плачуть,коли гірко?
а ми бідуємо, як їх нема…
І щастя в нас – мов в атмосфері дірка,
в душі – не літо, узаміт зима.
Дощі не люблять, як нізащо ганять,
коли вони із неба сльози ллють,
коли на небо вщент змокрілим гаєм
випліскується безпідставну лють.
Не люблять, як у орія - недбалість,
коли байдужість в люду до землі,
коли нероби... набирають бали,
гендлюючи вспак нив’ям у імлі.
Коли хистять одні лани широкі,
а інші – тупо збіжжя з них зіжнуть,
коли в свої ще юні, кращі роки
за неньку-землю молодята мруть.
Дощі – як діти, люблять, щоб із серцем
до них, малих, й до будь-яких волог…
Коли на ум візьмемо ми усе це,
не буде більше
втрат,
нещасть,
тривог.
01.04.2020
Правду пишеш, Олексо! Всі люблять приємні слова, навіть сили природи..
Ти знаєш, я зробила висновок, що мій кіт розуміє людську мову, от тільки розмовляти не може..Любить ніжні слова і відповідає ласкою!
