Ляжу спати, тікає в безвість від мене сон.
Душу муляють, дошкуляють тривоги – думи.
А колючі рими взяли в полон
Серце ріжуть слів моїх гострі струни.
Зачинитись міцно, ввімкнути лінь.
І не думать, Господи, про це все!
Відігнати далі порив сумлінь,
Хай взамін байдужості принесе….
Я не хочу бачити негатив!
Дайте хтось рожеві вже окуляри.
Кажуть ворог знову всю ніч гатив
Із важкої зброї вони стріляли.
На екранах наших тепер ТеВе,
Із Москви дізнаємось всі новини.
І переконають мене й тебе,
Що давно не маємо України…
Про «адін народ» розкажуть знов,
Про братерство з нами вестимуть мову.
Та невже забудем пролиту кров?!
Та хіба розтопчемо калинову?!
