На березі невеличкої річечки у сухій осоці стояв лелека.Чи це теплі
погожі грудневі дні змусили його залишитися чи, може захворів?Він стояв
на одній нозі і пильно вдивлявся у небесну блакить, туди, де інші бузьки давно
полетіли, де можна буде знайти харч.А цей зостався.Але чому один, де ж
його пара?Цього ніхто не знає, а сам він не зможе нікому повідати про своє
горе.
Добре, що зима поки що тепла.А як завіє-захурделить, що ж тоді робитиме
бідна пташина, чим харчуватиметься?То ж хочеться сподіватися, що знайдуться
добрі люди й заберуть до себе лелеку і він зможе перезимувати у затишному
сараї разом із домашньою птицею.А навесні знову піде до тих місць, де
йому було хороше зі своєю коханою, згадуватиме щасливі дні, як вони
удвох звивали гніздо, виводили лелечат, годували їх та навчали літати.
Нехай тобі пощастить, довгодзьобий лелеченько!
