"З щастя та з горя скувалася доля"
Є такі люди, що найважчу тугу виливають сміхами, жартами. Про них завжди кажуть, що вони ніколи горя не знають; зовуть їх за те щасливими.
"Ти ще не знаєш, що то за втіха ті книжки! Там цілий мир, вищий, кращий від сього, у якому ми барахтаємося мов свині в барлозі"
Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.
Доброго, кажуть, дожидати треба, а лихе -- само прийде.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/
Дякую, що нагадуєте про класиків, Світлано! Панаса Мирного читати та перечитувати... "Хіба ревуть воли, як яcла повні?" - уже у самій назві закладена велика мудрість, яка дуже актуальна і сьогодні...
А щодо долі, то: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
Svitlana_Belyakova відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вдячна за Вашу увагу.
Щасти Вам!
З повагою,
Світлана.
Дякую, що нагадуєте про класиків, Світлано! Панаса Мирного читати та перечитувати... "Хіба ревуть воли, як яcла повні?" - уже у самій назві закладена велика мудрість, яка дуже актуальна і сьогодні...
