ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
Я вже читала цей вірш, та не висловила
своє захоплення за браком часу.
Є багато віршів про осінь, але далеко не всі
вони викликають такі емоції. Вірш просто чудовий!
Ulcus відповів на коментар меланья, 03.10.2019 - 23:13
дуже вам дякую. я не люблю осені, я боюся міжсезоння... ще досі не заховала босоніжок, а деякі черевички, відчуваю, взагалі дарма дістала зі сховку - одразу треба пірнати в чоботи натомість осінь дарує мені чудові хвилини наодинці з приємними думками: спогадами про минуле літо і мріями на наступне. завжди чекаю якогось дива
меланья відповів на коментар Ulcus, 03.10.2019 - 23:15
зрозуміло, приймаю. я звертаюсь на «ви», хоч і уникаю епістолярного написання з великої літери. теж вважаю, що то поваги не применшує. що ж, тепер будьмо знайомі. цікаво, почитаю вас