Дивлюсь їй прям у вічі,
вони такі таємно-чарівничі...
Позаду неї пальми мальовничі.
І я малюю цю картину
в фантазіях вже тричі,
деталізую її очі,
творю я дні і ночі,
підкреслюю усе дівоче.
Її уста немов шепочуть:
"Приходить до мене опівночі",
а я собі під ніс бурмочу:
"Насправді, дуже хочу".
І ті слова мене зсередини лоскочуть.
Я вирішив ще більш охоче,
що малюватиму щоночі
її божественне лице.
Чудовий верлібр. 
Гарно! 
