UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: ВМИРАЮТЬ ХАТКИ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Променистий менестрель, 24.06.2019 - 15:10
   Ой Олексо, Олексо - друже дорогий... Розтривожив мою душу, та ще й під чудовий трагічний спів Вакарчука... І мого Діда Оксентія спом'янув... і Татуся мимоволі... Їздив теж у село ще в 2011р на 50-річчя закінчення школи. Вже тоді надивився... І хати валяться і роботи ніякої в селі, та й діточок в середній школі чоловік 150!? Людей в селі залишилося 3000 з старенькими... А в кращі часи село і райцентром побувало і населення 10000ч. й 3 колгоспи до укрупнення. Батько дуже полюбляв рибалку - візьме мене на ніч з собою на мотоциклі до дальнього ставка. Цілу ніч біля вудок. Відро бувало коропчуків натягає. Дрівця горять ... Зорі світять... А я під фуфайчиною давлю собі на вухо до ранку... Так життя пробігає... і лишній раз не скажеш - "Як же я тебе Татку люблю!..." Зате добре знав - як він мене любив. Мабуть усі ми в вічному боргу перед Батьками...Пам’яті безвинних жертв репресій Діду Оксентію Р. диптих І Загадковий Дід Оксентій, Був Матусі батьком він. Збереглося з „документів” – Хата, сад, город і хлів... А вже після, папірець той Реабілітації... Де могилка? Чи є хрест там? Горе всеї нації... Поріднила всіх могила, Обмовлянь покрила тінь – Розговілась чорна сила... Чи ж піднімемось з колін? Отаке страждання дике І йому й сім’ї – за що? До трудів кривавих звикли... Не судилося,... пішов... Був чи ні іще страшнішим Час, де жити довелось?... Доле, доле – темна нічка... Ангел може скаже щось? ІІ Родина ти моя небесна, Як тяжко… мучуся без вас – Лиш в пам’яті вже стільки весен. Думки у рідний край щораз… Тріпоче й рветься серце в грудях – Так кожну хвильку, кожну мить… Стражденний і безвинний люде… Хоч і «не зарікайсь суми»… Душа моя, зболіла птахо, Злітай туди тай подивись – Там тихо в’ється сум над дахом, Де щастя ллялося колись… Там небо в зорях, коло хати Сім’я вечеряє моя І діточки, і їхня мати – Мене ж відтяли… і гноять… Скриплю, терплю – собі: «Оксентій, Олекса Удайко відповів на коментар Променистий менестрель, 25.06.2019 - 09:51
 Дякую за розуміння, Вячеславе! Отой дід Оксентій - прототип ЛГ - був останнім козаком у моєму роду. Коли більшовики "розкуркулювали" (хоч і був середняком), своє майно відстоював з сокирою в руках! Корову тому й залишили, а воли, коні, реманент забрали. Довго чинив супротив, а потім таки здався, пішов у колгосп! Нікуди пради діти - було 5-ро діте, які просили їсти! 
Ганна Верес відповів на коментар Променистий менестрель, 26.06.2019 - 08:05
Ой, Менестрелю, як же болісно й правдиво написано! Дяка Вам за те велика. 
Світлая (Світлана Пирогова), 24.06.2019 - 14:59
Актуально про сьогодення.  На жаль, спустошеність духовності призвела до таких наслідків.
Олекса Удайко відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 25.06.2019 - 11:48
Так, звичайно... Але наше колоныяльне положення позбавило нас можливосты розвиватись духовно! Зараз така можливысь повернулась, але відселекціонувалось поколыння, якому духовність переважно байдужа... ПРАГМАТИЗМ!
Ніна-Марія, 24.06.2019 - 14:05
Як же сумно і гірко від цього, Олексо... Болить і стогне душа за село, за Україну...
Н-А-Д-І-Я, 24.06.2019 - 13:41
Актуально і правдиво: зникають села, виростають палаци! А що буде далі? Чим все це закінчиться? Страшно подумать..  Сильний твір, Олексо. Підняв болючу тему нашого народу...    
Олекса Удайко відповів на коментар Н-А-Д-І-Я, 26.06.2019 - 07:55
Дякую за розуміння теми, Надіє! Пуповина - вона і є пуповина! 
Ірина Кохан, 24.06.2019 - 10:50
І сумно, і важко.... ...та правди ніде діти...вмирають хатки, а разом з ними цілі села...дохазяйнувалися...
Олекса Удайко відповів на коментар Ірина Кохан, 26.06.2019 - 21:23
Так до цього часу немає гідного ставлення до села, трударів землі! Дякую, Ірино!
UA forever_UA, 24.06.2019 - 09:41
Очень жизненное, и правдивое! Ну мы сами виноваты, в Европах уже нет почти разницы между городом и селом... а молодёжи гаджеты дивайсы машины бабло бутики и прочее спа и жра подавай. Хотя ситуация в Западной Украине (кроме Закарпатья) не такая уж и плохая. В этом к счастью виновен наш "куркулизм", а вот на востоке жесть страшная... не бога не царя не президента... люмпинизированы и обезпатриочены, уж извините за прямоту и не очень правильную лексику.а произведение 5+ Олекса Удайко відповів на коментар UA forever_UA, 26.06.2019 - 07:57
Дякую, Ігоре, за розуміння проблеми!
Олекса Удайко відповів на коментар Надія Башинська, 26.06.2019 - 07:58
Це так, Надійко! Вмирають... ДЕШІ!
Катерина Собова, 24.06.2019 - 08:36
А скільки квітучих сіл і хуторів зникло і слід залишився десь в минулому часі, а скоро і він загубиться назавжди! Прикро, що за 28 років так званої незалежності ми маємо те, що маємо!
Олекса Удайко відповів на коментар Катерина Собова, 26.06.2019 - 08:01
Дякую, Катю! Так звана, бо раба з душі не вичавили... То й маємо...  (софістику блазня-пердізєнта)
Олекса Удайко відповів на коментар Haluna2, 26.06.2019 - 08:03
Дякуюза глибоке проникнення в зміст твору! Болить...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 24.06.2019 - 07:55
Одна вона ота з косою справедлива.А хат таких дійсно чимало у селах.
Олекса Удайко відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 26.06.2019 - 08:05
Моя теж стоїть без господаря! Пустка! Щира дяка вам, друзі! 
Володимир Кепич, 24.06.2019 - 07:55
якби ж то тільки хаткивмирає Україна погрузла в російськорадянськості
Олекса Удайко відповів на коментар Володимир Кепич, 24.06.2019 - 09:54
То є та алегорія, Володимире! Звісно, Україна!
Ганна Верес, 23.06.2019 - 23:55
Болить, Земляче, ой, болить.Все поросло полин-травою, І тільки пам'ять не велить Забути, бо не є німою.
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
