Гойдає вітер хмари, гай
і заколисує берези.
Йдемо до себе як по лезу,
обоє п'яні... аж за край.
А розлучаємось тверезі.
І як ся стало, не питай.
У тебе свій домашній рай,
у мене – магія поезій.
Ти щезла як моя луна
у шумі молодого гаю
і цілу ніч тебе немає...
І знову – проза. Ти одна
і я один у склі вікна
тебе із весен виглядаю.
