Завірюха співала пісні голосні,
Насипаючи сніг в кучугури пухкі.
Помагала співати їй ніжна хурделиця,
А роки все біжать і назад не повернуться.
Ми стояли удвох вишня цвітом буяла,
Не сказав Ти мені, то котра ж із нас зайва.
Замело уже снігом дороги й стежиночки,
Цілував, на щоках моїх, вітер сльозиночки.
Зорі сині згори, для нас, ясно світили,
Наші зустрічі були казково красиві.
Твої ласки, цілунки шалені,
Так невже ж були зустрічі наші даремні?
Про кохання мовчав, а я вірила,
До серденька твого все доріженьки міряла.
Пісні вітер співав під вербою плакучою,
Наша доля красивою буде, нехай, і везучою.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819842
