Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олекса Удайко: ПОТОЙБІЧЧЯ: МЕДИТАЦІЙНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Лілея1 відповів на коментар Олекса Удайко, 30.10.2018 - 09:08
ЛИШАЮ СМАЙЛИК БРАВО, ЗА ВІДСУТНОСТІ ВІЛЬНИХ ХВИЛИНОК У РОБОЧОМУ ЧАСІ ДЛЯ ЗМІСТОВНОГО КОМЕНТАРЯ.
Світлая (Світлана Пирогова), 29.10.2018 - 17:32
Все чітко і ясно написали, повністю підтримую кожне Ваше слово. "Запалюймо сердець живу і благосну лучину, що не веде до руйнівного гніву й забуття…." Олекса Удайко відповів на коментар Світлая (Світлана Пирогова), 29.10.2018 - 22:45
Дякую, Світлано! Якось так... наснилося...
Оптимістка, 29.10.2018 - 13:59
Під впливом Вашої поезії мені теж захотілося пофілософствувати. Дивна річ - життя. Буває, хтось нагрів для нас місце в серці, а нам це зовсім не потрібно...
Олекса Удайко відповів на коментар Оптимістка, 29.10.2018 - 14:21
Ви не праві, Оптимістко! Щире серце - неосяжне! Треба любити людей, бо то єдина сила, послана нам Богом, яка нас об'єднуює ЛЮБОВ! Від нелюбові всі негаразди, всі возбрати і війни! Любіть - і будете любимі і... "потрібні")))
Оптимістка відповів на коментар Олекса Удайко, 29.10.2018 - 15:07
Пане Олексо! Щось ми з Вами не зовсім розуміємо одне одного. Згодна, що треба любити людей, я взагалі, "люблю весь мир и окрестности" Але ж у Вас йдеться про "кимось в серці нагріте місце",тобто, це можна сприйняти, як мову про конкретну людину. Ось я й "приміряла" до себе. Уявіть собі, є у мене шкільний друг, який говорить про те, що в його серці є місце лише для мене. А я ж-бо заміжня жінка, маю люблячого чоловіка! Я не можу і не повинна скористатися тим "теплим місцем" Не підштовхуйте до гріха!
Олекса Удайко відповів на коментар Оптимістка, 29.10.2018 - 22:50
Це нове прочитання Ваше досить несподіване для мене... Не врахував можливості такої ситуації... А гріха Вашого я тут не бачу, треба "любляче серце" погладити по голівці та відпустити виконувати домашнє завдання...
*SELENA*, 29.10.2018 - 09:52
...буває... ми занадто спізнюємося чи то подати руку, чи то ступити назустріч примиренню, а час жорстокий судія Олекса Удайко відповів на коментар *SELENA*, 29.10.2018 - 10:03
Гарно сказано ! Таки ж так: не цінуємо наймення нашого - Хомо сапієнс, людина розумна!
Олекса Удайко відповів на коментар Анатолій Розумний, 29.10.2018 - 10:00
А я дякую за доброму Вашому слові, Анатолію!
Олекса Удайко відповів на коментар Ганна Верес, 29.10.2018 - 11:00
Таке життя - мудре та... не безкінечне!
Олекса Удайко відповів на коментар Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 29.10.2018 - 13:46
Не горить, не тліючи, життя!
Олекса Удайко відповів на коментар Інна Рубан-Оленіч, 29.10.2018 - 08:00
...ні, просто Інно! Треба лише не втрачати людську подобу...
IRY_SKA, 28.10.2018 - 22:52
Скільки в житті викреслено-перекреслено...і вже не виправити, не дописати... зачепили струну
Олекса Удайко відповів на коментар IRY_SKA, 29.10.2018 - 08:03
Дякую, Ірино! Навіть на смертному одрі треба прагнути змінити життя на краще!
|
|
|