Майбутнім нас лякають,
Ножами
У мрію
Жбурляють.
Не радять:
"Ця мить
Хай буде
Прекрасна".
Не пам'ятають:
І з ними
Вчинили
Так само.
Мабуть,
До серця
Дістали
Ножі
Іржаві,
А мрія їхня —
Побита,
В куточку,
Скрутилась
В клубочок.
Бажання
Єдине —
До завтра
Дожити.
Ми ж прагнем
Кричати,
Сміяться
І плакать
Дощами.
Вони ж уперто
Нас заганяють
У рамки.
