Віддавати травню прийшла пора посох.
Розплітає він милій весноньці косу.
Чарівницю вибрав собі за дружину,
Перед нею квітом встеляє стежину.
Наречена сукню пошиє з сатину—
Саме з того, що небо вділить клаптину.
Їй голівку вкриють фатином тумани,
А святкові свічі запалять каштани.
Макраме нав’яже калина—майстриня,
Хай цей посаг весна сховає у скриню.
Яворина з себе знімає ґердани—
Подарує весні з новим кардиганом.
Піднесе берізка подрузі сережки,
Моріжок в сандалі узує їй ніжки.
Солов’їний хор вже завів величальну-
Голоси дзвінкі підняли з спочивальні
Молодого червня, що спав безпробудно--
Без подружжя йому було дуже нудно.
Молоді помандрують в далекі світи
Й восени надішлють нам короткі листи.
Ну що Ви, Валентино... я ніякий не поет, і взагалі далека віл творчості людина. Але дуже приємне ваше дружнє відношення, що признаєте мене своїм. Хай щастить Вам у всьому!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00