Віддавати травню прийшла пора посох.
Розплітає він милій весноньці косу.
Чарівницю вибрав собі за дружину,
Перед нею квітом встеляє стежину.
Наречена сукню пошиє з сатину—
Саме з того, що небо вділить клаптину.
Їй голівку вкриють фатином тумани,
А святкові свічі запалять каштани.
Макраме нав’яже калина—майстриня,
Хай цей посаг весна сховає у скриню.
Яворина з себе знімає ґердани—
Подарує весні з новим кардиганом.
Піднесе берізка подрузі сережки,
Моріжок в сандалі узує їй ніжки.
Солов’їний хор вже завів величальну-
Голоси дзвінкі підняли з спочивальні
Молодого червня, що спав безпробудно--
Без подружжя йому було дуже нудно.
Молоді помандрують в далекі світи
Й восени надішлють нам короткі листи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791955
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.05.2018
автор: Valentyna_S