Іще й зараз за моїм рідним
селом там і тут мліють на сонці
сліди Столипінських хуторів...
Потім - Совіти... Сльози...Розор...
Дивлюсь... Думаю... Щасти Вам
наші рідні вишневі села!..Попiд лicом клаптi поля,
Сурiпкою вкритi,
Трохи далi - на роздоллi -
Волошки у житi.
На узлiссi - кущ кропиви,
Здичавiлi рожi -
Там, де яблука та сливи
Зрiли в загорожi.
Там, де дiм стояв та клуня
Галушки Свирида, -
Ще Столипiнське вiдлуння,
Справа його дiда.
Як там збiжжя наливалось,
Пахли гречка й динi!
А в невiсток появлялось
Щорiк по дитинi...
Та прийшли в шкiрянках люди,
З мiста, знать, привiтнi,
В хатi нишпорять повсюди,
Риються в дровiтнi.
Пiдрубали рiд Галушки -
Працював не в мiру -
Посадовили в теплушки
Й гайда до Сибiру...
Попiд лiсом клаптi поля,
Потом не политi,
Де кляне сирiтську долю
Перепел у житi...
