То чорним шляхом суне хмара,
Та серед степу дме полову.
Немов навіжена примара
Ізнову сунуть людолови.
А Україна квилить, тужить,
Грабують Неньо зли сичі.
Та очі злі хижацькі мружать
Злі людолови... паничі.
Забули, мабуть, вже про Гонту
Що освятив ножі у церкві.
Горіли дахи з дранки, гонту
Та на майдані люди мертві.
Гуляють шляхом гайдамаки
Лиш день живемо, нумо браття.
Жевріють ген у полі маки
Та піддамо іще багаття.
Горять он панськіє фільварки,
Орендарів гойдає вітер.
Риплять од вікон лиш фіранки
Та кров людску вже ніде діти.
Таке було. Хто зна що буде.
Святять у церквах чи ножі?
Чи може ще потерплять люди,
Що серед мертвих, ще живі.
Чи чути гомін в Україні?
Чи збігла кров по тій межі?
Чи є живі, чи є донині
Ті гайдамацькії ножі?
Хто зна? Хто зна? Як повернеться.
Та кров людська то не водиця.
Ще Правда з Лихом не знається
Та ось мені чомусь не спиться.
