Стоїть береза, віти похилила,
Сумна-сумна була в неї душа,
-"Зима вже зовсім скоро,"- розуміла,
А ще хотілось літнього тепла".
А так хотілось сонцю посміхатися,
Радіти пташкам і новому дню,
І з дубом ще не раз пообійматися ,
Під журавлину пісню гамірну...
Та будь як буде, - тихо все зітхала...
Похабно вітер обірвав її листки...
Обабіч неї річечка дзюрчала,
І посилала в даль березові звістки...
