Життя ще не минула й половина,
та вже прогрес гайнув за небокрай –
допитливих очей шкільна країна
перетворилась в прихисток Wi-Fi.
Летять роки, нас накриває осінь,
усе частіше озираємось на тил,
де на верхівках вже столітніх сосен
шматки залишились рожевих ще вітрил.
Біжить вперед незвідана дорога,
минувшині немає вороття.
Не за горами наша зустріч з Богом
і фініш школи з назвою „Життя“…
13.11.2017
Мудро, Олександре! 
