Мої прекрасні жовті хризантеми,
Який невдалий вибрали ви час
Розквітнути. Ще не в одній поемі
Я сподівалась оспівати вас.
Але якась підступна й підла клешня
(А, може, то була лапа? Ні, таки клешня)
Вночі учора знищила ваш цвіт
І видерла весь кущ моїх сердешних
Осінніх квітів. Потемнів мій світ.
Сумую за дочасно зниклим раєм,
За золота крупинками в саду.
А покидьок, що вас згубив, хай знає:
Він теж колись потрапить у біду.
