Літо бабине тихо проходить,
Павутинням вкриває всю Землю
Листом жовтим килими все стелить,
Візерунки виводить майстерно.
Розмальовує ліс і діброву,
У осінні яскраві відтінки.
Із туману виходить поволі,
Ясне Сонечко й гріє нас знову.
Та недовго теплу вже бути,
Засльотить, холодом ще повіє.
До весни про тепло забудем,
Землю білим килимом накриє.
