Заякорились небосхили,
У осінь проросли слова,
І, наче пави, розпустились,
Барвистим дивом дерева.
Під ноги позолота ляже,
Я сам, здається, на землі,
Скарби – ніщо. Нехай хтось скаже,
куди курличуть журавлі?
Куди дівається потроху,
тепла останній караван?
Хто скаже? Зірка у Розсохах,
заодісеєний туман,
чи Пан, що взявсь ще на світанні,
складать мелодію дерев,
яку під оплески смеркання,
у ліс внесе осінній лев?
Дякую. 
