Ти минуле моє, минуле…
І, здавалось, давно забула.
Як відрізала. Знала, що мушу.
Та погляне прямісінько в душу
Хлопчик чийсь. Зазирне очима
Ненародженої дитини.
Сина... Ні! Залишайся минулим.
Вже не виправиш. Промайнуло.
Важко жити в постійному болі.
Відпусти... Не одразу – поволі
Ти відпустиш. Очі не пустять –
Перетворять життя на пустку.
