Небо плакало рясними зорями,
Хоч тумани плели синяву.
Синє небо ділилося долями
І ловило життя на льоту.
Смаком небо здавалось горіховим,
Шепотіли хмарки в вишині…
Громовиці були , наче фірмові,
Бо ховались в густій тишині.
А вже потім в ночі зазірчилося
І яке ж чисте небо було…
Місяченьком зірки освятилися,
Небо стихло, що тільки гуло…